#FEMALEFORWARDINTERNATIONAL
Виступаючи на захист того, що є важливим
Марафонка в політиці, ліберальна жінка-законотворець Інна Совсун приймає виклики, щоб боротися проти гендерної нерівності, кліматичних змін та несправедливості.
Інна Совсун не є тією людиною, яка терпітиме несправедливість.
Вона знала про це з дуже раннього віку. З того часу як відчула, що до її родини ставилися інакше, оскільки вони спілкувалися українською мовою у радянському місті Харьков (Харків українською).
Проте вона вперше відчула бажання висловитися, коли навчалася у п’ятому класі. 1990-ті роки в Україні були періодом повсюдної корупції і система освіти не стала винятком. Інна була найкращою у своєму класі разом із трьома іншими дівчатами. Троє з них, включно з нею, наполегливо працювали, щоб бути найкращими. Високі оцінки були справедливим результатом їхніх зусиль і потенціалу. Четверта дівчина була серед кращих тому, що її мати давала хабарі вчителям. Інна виступила проти цього… та вчителька насварила її за такі дії.
Це був травматичний момент для майбутньої політикині, але він вплинув на формування її особистості. Інна Совсун вирішила висловити свою позицію, оскільки ніхто інший цього не робив, і такий підхід став її керівним принципом у житті та політиці. Протягом свого життя вона навчилася не лише тому, як постояти за себе, але й знайшла сміливість виступати на захист інших людей, які самі не могли цього зробити.
Відверта і рішуча 37-річна депутатка Верховної Ради від ліберальної політичної партії «Голос» не цурається складних тем. Вона займається такими питаннями, як гендерне рівноправ’я, осучаснення освіти та зміни клімату.
Цінності мають велике значення для Інни Совсун як політикині та викладачки вищого навчального закладу, яка викладає політичну етику у Національному університеті «КиєвоМогилянська академія». Повага до особистої автономії, самовизначення та до своїх власних опонентів є першими у списку її цінностей. «Я можу дуже емоційно не погоджуватися з кимось, але я не проявляю свою неповагу до цих людей», ̵ пояснює вона, намагаючись коментувати ідеї, але не людей, які їх висловлюють.
У парламенті вона перша захищає будь-яку колегу-жінку, принижену через її належність до жіночої статі, навіть якщо вона незгодна з її політичними поглядами.
Як вчена, Інна Совсун полюбляє змістовні обговорення. Їй потрібно довести свою точку зору та пояснити свої міркування. «Ми повинні навчитися відстоювати свої принципи під час суперечок», ̵ каже вона.
Інна Совсун вважає, що справжній політик має бути певною мірою філософом і певною мірою ентузіастом, подібно до Барака Обами, особистість якого є для неї прикладом в політиці. Він має бути тим, хто може діяти, але при цьому пояснює, чому він діє саме таким чином.
Навіть в епоху постправди у політиці та ЗМІ політикиня добре обізнана з можливостями цифрових технологій, завжди налаштовує свою команду перевіряти факти, зазначені у кожній її заяві, промові чи виступі на телебаченні, аби переконатися у тому, що все, про що вона говорить, підкріплено результатами досліджень.
Політика ̵ це тривала гра
Інна Совсун була обрана депутаткою Парламенту України у 2019 році. Через рік після початку роботи на цій посаді люди запитували її, чи подобається їй там працювати. Вона відповідала на це, що досі розмірковує над тим, що ж це за робота.
Будучи представницею маленької опозиційної партії з лише 20- ма голосами в органі, що складається з 450-ти депутатів, вона знала, що шанси на успішне проходження її законопроєктів є низькими.
Проте для Інни Совсун, політика є тривалою грою. Тому потрібно бути терплячим і наполегливим, щоб досягти довготривалих змін.
Вона зрозуміла, що питання політичного представництва є важливою частиною її посадової інструкції. «Я дійшла висновку, що є багато людей, чиї інтереси не представлені, чиї погляди часто розглядаються як маргінальні, хоча це не так. Це просто означає, що ніхто ніколи не мав мужності чи бажання говорити від їхнього імені. Це лише частина роботи: Ви представляєте певні інтереси, а згодом з’являються певні групи людей, чиї інтереси Ви не представляєте. Ці люди будуть ненавидіти Вас або просто не розуміти, що Ви робите. Коли я це усвідомила, мені стало легше працювати», – зазначає вона.
Рівноправ’я жінок і чоловіків є однією зі сфер, у якій завдяки політичному представництву вдалося посприяти позитивним змінам.
“Я бачу величезний прогрес щодо рівня публічного обговорення гендерних питань в Україні. Але для цього знадобилося від 10 до 15 років. Одна з речей, які я засвоїла у цій професійній подорожі, це те, що людям потрібно досить багато часу, аби звикнути до певних нових ідей. Ми маємо враховувати це», ̵ додає вона.
Наразі жінки складають 21% депутатів українського Парламенту, що вдвічі перевищує кількість депутаток десять років тому. Це все ще невелика частка, адже жінки складають 51% населення країни.
Але навіть якщо згадані цифри є нерівнозначними, культура змінюється, адже суспільство вчиться кидати виклик «нормі» політики сексизму в Україні та реагувати на несправедливе ставлення до жінок. Однією з причин цього, на думку Совсун, є зростання свідомості жінок стосовно того, що вони можуть займатися політикою.
«Я дуже часто чую в парламенті слово «сексизм». Здебільшого йдеться про запитання: це сексизм? Чи можу я це сказати? Вони можуть спотворити мої слова. Мені байдуже. Навіть якщо вони не бачать проблеми, але знають, що це явище є неприйнятним, мені цього цілком достатньо», – каже Совсун. «Адже щоразу, коли хтось робить коментар сексистського характеру, активна частина суспільства реагує. 10 років тому цього не було», – пояснює вона.
Нещодавно Совсун привернула увагу міжнародних засобів масової інформації у зв’язку з тим, що зажадала пояснень від Міністерства оборони України, оскільки вони змусили жіноксолдат марширувати на високих підборах. Її промова у парламенті проти сексистського зауваження народного депутата стала приводом для розгляду цього інциденту Комітетом Ради з питань депутатської етики. І хоча рішення даного комітету щодо відсторонення цього чоловіка від участі у кількох засіданнях Верховної Ради не було підтримане парламентом, ця ситуація стимулювала активну дискусію у суспільстві. Крім цього, існує міжфракційне депутатське об'єднання сприяння гендерній рівності "Рівні можливості" в Раді, де жінки об’єдналися задля боротьби проти несправедливості та підтримки одна одної у просуванні законодавчих ініціатив.
Рішуча позиція Совсун щодо гендерних питань є не лише її власною позицією, але й частиною ідеології партії, до якої вона належить. Половина народних депутатів, які є членами партії «Голос», це жінки, як і її нинішня лідерка Кіра Рудик. Партія «Голос» обрала своїх представників на підставі їхніх заслуг, в результаті чого утворився різноманітний партійний список.
Звичайно, Інна Совсун хотіла б, щоб ці зміни відбувалися в десять разів швидше, проте це все ж таки гарний прогрес для країни у порівнянні з разючими прикладами її сусідів ̵ патріархальної Росії та Польщі, де забороняють аборти.
Феміністичний шлях Інни
«Не було якоїсь однієї події, яка зробила мене феміністкою. Це був дуже повільний процес, протягом якого я зрозуміла, що справи не є такими блискучими та веселими для жінок, як мені це здавалося», ̵ розмірковує Совсун.
Травматичний досвід, який вона пережила у підлітковому віці, коли в ліфті на неї напав чоловік, вперше відкрив їй очі на надзвичайно високий рівень насильства по відношенню до жінок в Україні. Проте тоді вона була занадто молодою і наляканою, щоб зрозуміти, що це означало.
Коли вона навчалася у старших класах, їй здавалося, що феміністки божевільні. Дівчина не сприймала їхні тези, оскільки вона старанно навчалася, досягала гарних результатів і вважала, що, якщо вона усе робить найкращим чином, цього достатньо, аби мати успіх у дорослому житті.
Лише коли Інна розпочала професійну кар’єру, вона зрозуміла, як нерівність проявляється в реальному житті. Під час стажування Совсун в Адміністрації Президента її просили сходити за кавою, незважаючи на те, що вона добре освічена, у той час як її колегам-чоловікам доручали готувати інформаційні документи.
ивчаючи політологію в університеті, вона натрапила на феміністичні тексти та її інтерес до більш серйозного вивчення цих проблем зріс. Протягом річного навчання в Швеції за програмою обміну вона почала отримувати досвід життя у суспільстві, де відверті та відкриті обговорення про нерівне ставлення до жінок і чоловіків були звичайною справою.
Пізніше, коли народився її син, вона зрозуміла складність проблем, з якими жінки стикаються у своєму професійному та особистому житті. І як жінки можуть жити у зовсім різних реаліях, залежно від того, мають вони чи ні таку розкіш, як гнучкий робочий графік і підтримку своїх партнерів у вихованні дітей.
«Навіть якщо у певний момент я зрозуміла, що в Україні існує проблема з гендерним рівноправ’ям, мені знадобилося достатньо багато часу, поки я змогла відверто про це говорити» ̵ пояснює Совсун. «Я не хотіла принижувати свої досягнення чи показувати свою вразливість, але згодом я зрозуміла, що нічого не зміниться, якщо всі будуть лише мовчки сидіти. Якщо я не висловлюватимуся на захист інших жінок, тоді хто це робитиме?»
По мірі того як Совсун все більше звикала говорити про гендерні проблеми, жінки в парламенті підходили до неї зі словами: дякую за те, що ти це зробила. Тому, навіть якщо вона отримує багато коментарів із використанням мови ненависті у соціальних мережах, цінність публічного висловлення нею своєї позиції переважає.
Найбільш загрозливий виклик: зміна клімату
Маючи ґрунтовний досвід у викладацькій сфері, Інна Совсун увійшла до парламенту з освітньою політикою як своєю головною програмою. У 2014 році вона фактично стала наймолодшим Заступником міністра освіти і науки України та за два роки перебування на цій посаді ініціювала реформи, спрямовані на дебюрократизацію вищої освіти.
Проте після шести місяців роботи опозиційним законотворцем у неї з’явилася «божевільна ідея». Вона перейшла до Комітету з питань енергетики та вирішила зайнятися дуже новою для України темою – змінами клімату.
Це не означає, що вона відмовилася займатися питаннями освітньої політики, адже вона все ще вносить законодавчі ініціативи та пропонує зміни до чинного законодавства про освіту, але вона також зосереджується на розв’язанні кліматичних проблем.
Основною причиною цього, як вона вважає, є те, що вона любить виклики. Але її також глибоко хвилює проблема зміни клімату і вона хоче знайти шляхи розв’язання цієї проблеми.
«Я знала, що якщо просто переживати через зміни клімату, а не поставити собі завдання безпосередньо займатися цією проблемою в рамках моєї повсякденної роботи, то з цього нічого не вийде. Я вирішила перейти працювати до Комітету з енергетики і це стало для мене величезним викликом. Робота в даному Комітеті дуже складна, він перебуває під впливом основних груп інтересів. Мені знадобилося чимало часу, аби зрозуміти, як працювати в таких умовах і просувати те, у що я все ще вірю. Але я справді щаслива, що зробила це», – каже вона.
Включення до програми своєї діяльності такої нової теми, у той час як на сході України досі триває збройний конфлікт, а люди потерпають від бідності та страждають, завдання не з легких. Але Совсун намагається показати людям, що вирішення питань, пов’язаних зі зміною клімату, може також сприяти розв’язанню деяких найбільш гострих проблем, з якими вони стикаються.
Як, наприклад, ціна на комунальні послуги. Однією з причин високої вартості комунальних послуг в країні є те, що житлові приміщення не осучаснені, а тому споживають багато енергії. Врешті-решт домогосподарства платять набагато більше за опалення, воду та електроенергію.
«Минулого року я дізналася про те, що деякі заходи зі збереження енергоефективності призводять до суттєвого зменшення сум у рахунках за комунальні послуги, що також позитивно впливає на навколишнє середовище. Це зменшує викиди вуглецю. Це безпрограшна ситуація», ̵ підсумовує Совсун.
«Ми повинні визнати, що розв'язання проблем, пов'язаних зі зміною клімату, дорого коштуватиме. І ми маємо підвищувати поінформованість громадськості про це», – додає вона. «Ми також повинні визнати, що людям знадобиться час для того, аби звикнути до цього й усвідомити, що це нагальна проблема. Думаю, ми просто маємо набратися терпіння».
Читайте книжки, щоб розширювати свої можливості
Звикнувши працювати за багатьма напрямами, Інна Совсун також є активною у сфері міжнародних відносин, допомагаючи політичним біженцям з Білорусі розпочати нове життя в Києві.
Вона вважає, що Україна має моральний обов’язок допомагати людям з інших країн, які намагаються йти тим самим шляхом до демократії та верховенства права.
«Коли ми протестували на Майдані, ми були дуже вдячні за будь-яку допомогу, будь-яке слово підтримки, що надходило з-за кордону. І я вважаю, що робити те саме для інших – наш моральний обов'язок. Йдеться про цінності, які ми просуваємо», ̵ пояснює Совсун.
Вона зазначає також, що для України важливо виступати на захист інших та змінювати свій імідж країни, яка просить про допомогу, на імідж провідної країни у регіоні, яка просуває демократію та ліберальні цінності. «Саме це є правильною політикою для України, якщо ми хочемо тримати Білорусь подалі від Росії. Якщо ми хочемо показати, що можемо додати свою цінність у взаємовідносинах з Європою, що ми не лише країна, яка постійно створює проблеми, але також країна, що допомагає розв’язувати певні спільні проблеми», ̵ додає вона.
Хоча Інні Совсун лише 37 років, вона вже відчуває себе досвідченою у сфері політики, оскільки її покоління прийняло естафету від попереднього покоління, щоб змінити хід розвитку країни. Але що вона може сказати лідерам, які прийдуть завтра?
«Перш за все, читайте книжки. Це шлях до розширення своїх можливостей. Читайте книжки про фемінізм. Навіть якщо Ви наразі не дуже цікавитеся даною тематикою, це допоможе Вам бути сильнішими», ̵ це послання Інни молодим жінкам. Вона наголошує на важливості підтримувати інших жінок у досягненні ними своїх цілей, навіть якщо Ви не згодні з ними у певних питаннях.
А всім молодим людям, які розглядають можливість політичної кар’єри, Інна каже: готуйтеся. Для них важливо здобувати знання з питань, якими вони хочуть займатися, а також мати конкретне бачення того, як вони хочуть змінити ситуацію на краще. Проте їм варто також знати свої межі: у яких випадках вони можуть йти на компроміс, а у яких – ні, радить жінказаконотворець.
«Багато людей потрапляють у політику заради власних інтересів або задля збагачення. Але якщо ви займаєтеся політикою з інших причин – щоб змінити суспільство, зробити його кращим, Ви повинні чітко уявляти, що саме ви хочете зробити. Це не може бути просто протидія кліматичним змінам. Ви повинні мати план», – попереджає Інна.
Вона хоче, щоб нове покоління політиків свідчило про важливість ідей.